Оголошення Вінниця

Айтеке бі Байбекули (ім’я при народженні Айтик) народився 23 березня 1644 року в Кизилші Казахського ханства. Він був із роду Алімули Торткара тюркського племені Алшин, пише історик Мухамеджан Тинишпаєв у статті «Киргиз-козаки в XVII і XVIII століттях». Мав відомих предків і родичів: він був онуком брата еміра еміра бухарських ханів у Самарканді Ялангтуша Бахадура і кокандського хана Акші Сейткулули. Мухамеджан Тинишпаєв зазначає, що він онук брата знаменитого Джалантос-батира Самаркандського. Один із його відомих предків — Ораз бі (1299-1385) — найближчий радник Тимур-хана.

У родині Байбека Айтик був молодшим сином. Його старші брати — Кашкин і Кешубай. Грамоти Айтик почав навчатися з 5 років у аульного мулли. Потім навчався в самаркандському медресе Улугбека і в медресе Шердор, де отримав знання з релігії, астрономії, права, математики, географії, історії.

Він опанував арабську, перську, чагатайську та узбецьку мови. Пізнав основи дипломатії та ораторської майстерності. Навчання проходило під наставництвом дядька Ялангтуша, відомого політичного і громадського діяча, полководця, ініціатора будівництва медресе Шердор.

Айтеке бі рано почав політичну кар’єру. У 20 років став бієм частини казахів, каракалпаків, узбеків Бухари і Самарканда. Його поважали як мудрого і справедливого суддю. З юних років відвідував збори правителів жузів, на яких вирішувалися конфліктні питання. Нерідко підказував шляхи їх вирішення.

У 25 років (за деякими джерелами — у 30 років) Айтеке бі обрали головним бієм Молодшого жузу, і він став одним із найшанованіших біїв поряд із Толе бі та Казибек бі, які були старшими. Пізніше Айтеке бі став головним радником Тауке хана. Більшу частину життя він провів у степу, кочуючи з громадою.

Чим відомий Айтеке бі? Айтеке бі відомий як головний суддя Молодшого жузу, радник Тауке хана й один з авторів зводу законів «Жеті жарги».

Толе бі був суддею Старшого жузу, Казибек бі — Середнього і Айтеке бі — Молодшого. Їх називали «громадою трьох правителів дум». Вони відстоювали інтереси племен і окремих аулів, завжди були на боці народу, прагнули об’єднати його, щоб усі три жузи жили в мирі та злагоді. Кожен бій займався проблемами свого жуза, але не відмовляв у допомозі соратникам.

Бії — це національна аристократія, яка об’єднувала в одній особі адміністрацію, воєначальника і суддю, зазначає кандидатка юридичних наук Карлигаш Усеінова. Їхня влада не обмежувалася судовою. Питання загальнодержавного значення виносилися восени на народні збори.

Як голова Молодшого жузу, Айтеке бі виконував такі завдання:

• вирішував суперечки біїв;
• гасив міжусобні конфлікти;
• допомагав воєначальникам в організації військової справи;
• запобігав кривавим конфліктам між родами, аулами;
• виступав у ролі судді в міжнародних відносинах Казахського ханства;
• налагоджував дипломатичні відносини з іншими країнами та народами.

Яким був Айтеке бі? Айтеке бі вирізнявся великим розумом, мав дар переконання, був прекрасним оратором. Він справедливо і мудро вирішував судові суперечки в Молодшому жузі, між жузами, а також міжнародні проблеми. Про справедливість бія він говорив як про вміння розсікти кінську волосину строго посередині. Айтеке бі був талановитим військовим діячем, він допоміг хану в організації відсічі джунгарам і навіть сам брав участь у битві під час нападу ворогів на Сайрам.

Помер Айтеке бі, імовірно, 1700 року. Похований у Навоїйській області в Нуратинському районі на території сучасного Казахстану. За даними веб-порталу «Таріх», його поховали біля могил предків, батька Байбека, за 75 км від Ташкента, недалеко від селищ Кауинши і Шиназ.

Погляди та діяльність політика

Що зробив Айтеке бі для казахського народу? Головне, над чим працював Айтеке бі, — об’єднання і згуртування казахських племен і громад. Тільки в єднанні є можливість зберегти свої землі та дати відсіч ворогу.

Для цього потрібно було відрегулювати законодавчу та правову системи. Айтеке бі разом з іншими біями і Тауке ханом розробили звід законів «Жеті жарги», який ще називають «Закони хана Тауке». Це поклало край кровній помсті та привело до цивілізованого способу вирішення конфліктів, що сприяло встановленню миру на казахській землі.

Самі казахи характеризують ханство Тауке як час виняткового благополуччя, розвиток мирного кочового життя, достатку, зазначає Мухамеджан Тинишпаєв. Вони називають той час золотим віком, згадує історик Леонід Словохотов у праці «Народний суд звичаєвого права киргиз Малої орди». Правою рукою і радником святого Тауке був Айтеке бі.

«Жеті жарги» врегулював багато конфліктних питань:

• земельні;
• сімейні (шлюб, розлучення, поділ майна);
• військові (обов’язки військових, розподіл військ);
• судові (порядок, правила засідань у суді);
• відповідальність за злочини (покарання за вбивство і каліцтва);
• розподіл спадщини (закон про права вдів).

Основним було рішення про припинення кровної помсти і заміну її на справедливе покарання, відкуп за вбивство. Леонід Словохотов пише, що за вбивство чоловіка покладався відкуп у тисячу баранів, жінки — 500. Що вищий сан убитого, то більшим міг бути відкуп.

Для встановлення факту злочину потрібні були 2-3 свідки. Якщо їх не було, тоді були поручителі — відомі своєю чесністю люди. Якщо ніхто не міг поручитися за підозрюваного, тоді він ніс покарання. Кочове життя не терпіло жодних зволікань, зокрема судових. Тому рішення суду виносилося за кілька годин, іноді днів.

У період діяльності Айтеке бі над Казахським ханством нависла загроза з боку Джунгарського ханства, яке прагнуло захопити землі сусідів. Грамотне протистояння навалі було першочерговим завданням хана і його радників. Бій виступав за створення боєздатної армії, єднання трьох жузів у боротьбі з ворогом і був проти вступу в підданство. У нього був готовий план, як убезпечити державу і народ.

На ханській раді 1699 року Айтеке бі закликав кинути всі сили на озброєння армії, проводити навчання, виставити пости на кордонах, створювати народне ополчення, запровадити податок для багатих для купівлі зброї. Але жодна його пропозиція не була прийнята самолюбними султанами і торе. У розпачі, щоб не бачити свій народ поневоленим, Айтеке бі просив Всевишнього про смерть. Він помер через рік, у 56 років.

Айтеке бі подбав про побудову нових стосунків між людьми та родами всередині держави. Грамотна правова та державна політика дозволили Айтеке бі й Тауке хану об’єднати казахів і зберегти цілісність території.

Мудрий і далекоглядний великий Айтеке бі завоював визнання і повагу народу та нащадків. Його поради актуальні й сьогодні. Вони допомогли зберегти й об’єднати вільний казахський народ.