“Гроза”: короткий зміст та аналіз п’єси Островського

Дев’ятнадцяте століття — золоте століття в літературі, яка створила неповторні типи і характери. «Промінь світла в темному царстві» — так відгукнувся відомий критик Микола Добролюбов про Катерину — головну героїню п’єси Островського «Гроза». Короткий зміст цієї реалістичної історії допоможе в аналізі проблематики та системи образів твору.

«Гроза»: короткий зміст

Короткий зміст Островський «Гроза» — основа читацького щоденника тих, хто вивчає російську класику. Що потрібно занести в нього:

  • В основі оповідання — життя типового провінційного містечка Калинів.

П’єса «Гроза» відкривається діалогом місцевого механіка-самоучки Кулігіна з прикажчиком Кудряшем про самодурство багатого купця Дикого. До розмови долучається племінник Дикого — Борис, який приїхав отримати спадок бабки, що залишився у дядька.

Однак умови заповіту ніхто й не збирався виконувати. В експозиції п’єси ми дізнаємося про спосіб життя обивателів, звичаї та закони волзького містечка. Назвати цивілізованими ці правила складно через такі причини:

  1. Свавілля і самодурство купецької братії.
  2. Відчай і безвихідь їхніх жертв — це, мабуть, загальний устрій усієї патріархальної Росії.

Розмова калинівців закінчується символічними словами Кулігіна: «Жорстокі звичаї, пане, у нашому місті, жорстокі! Такі історично сформовані підвалини світу. Вони стають прекрасною декорацією до сюжетної історії.

  • Трагічно закінчується п’єса «Гроза». Дуже стислий зміст такий: заміжжя для головної героїні Катерини стає нестерпним, вона не знаходить собі місця в міщанській сім’ї чоловіка, наважується на зраду і закінчує життя самогубством.

Короткий зміст п’єси «Гроза» дає ключ для розуміння особливостей сюжету і конфлікту твору. У центрі описуваних у п’єсі подій сім’я Кабанових, де:

  1. Марфа Гнатівна (Кабаниха) — глава сімейства.
  2. Тихон Іванович — син.
  3. Варвара — дочка.
  4. Катерина — невістка.

Уклад цієї родини багато в чому визначав жорстокі закони купецького побуту. Катерина — головна героїня п’єси, вихована в атмосфері любові і співчуття, не змогла стати щасливою, вийшовши заміж за Тихона — сина Кабанихи. Безхарактерність чоловіка призвела до того, що Катерина стала жертвою жорстокості та самодурства свекрухи.

Читати також  "Бежин луг": короткий зміст та аналіз твору

Тихону необхідно виїхати з міста, дружина слізно просить узяти її з собою. Але він хоче відпочити від матері та сім’ї, абсолютно не думаючи про дружину.

Від безвиході дівчина шукає розради в коханні до племінника Дикого — Бориса, а потім, вихована в благочесті, мучиться і публічно зізнається чоловіку і свекрусі в скоєному гріху. Після цього життя нещасної дівчини стає нестерпним: після докорів совісті та гонінь деспотичної Кабанихи Катерина кидається з обриву у Волгу.

Трагічно п’єсу завершує Островський. «Гроза» короткий зміст знайомить у загальних рисах із міщанським обмеженим світом патріархальної Росії, з якого автор не бачить виходу, тому прирікає головну героїню на трагічний фінал.

У чому причина життєвої драми Катерини? Її доля типова і драматична, про що свідчить короткий переказ. «Гроза» Островського розкриває актуальну й сьогодні проблему беззахисності жінок і насильства в сім’ї.

«Гроза»: аналіз твору

П’єса Островського «Гроза» написана 1859 року. Вона стала результатом вражень письменника, який подорожував Волгою і робив записи про життя поволзьких провінціалів. Кілька нотаток про її художні особливості:

Чому п’єса Островського називається «Гроза»?

Сенс назви має символічне значення: гроза не тільки природне явище, це символ змін багатовікового російського укладу. «Гроза» означає протест природних сил, які самі хочуть визначати собі моральну міру й закони поведінки, не бажають покірно й автоматично підкорятися чужій волі.

Конфлікт

Напередодні реформ соціально-побутову драму про життя купецького стану створює Островський. «Гроза» порушує вічну тему — конфлікт епох і поколінь: консервативного патріархального устрою, який представляють Кабаниха, її син і донька, купець Дикий, і молодого, сильного й сміливого покоління, сповненого світлих сподівань на майбутнє, втіленням яких стали образи Катерини та механіка-самоучки Кулігіна.

Розв’язка конфлікту трагічна: той, хто хотів свободи, знаходить її тільки в смерті.

Проблематика

Твір «Гроза» поліпроблемний:

  1. Поневолення людини, утиск її прав і свобод розкриває соціальні проблеми.
  2. Філософські проблеми: пошук сенсу життя, надії, віри та людської долі.
  3. Моральні проблеми в п’єсі Островського «Гроза» — це набуття істинного щастя людиною в сім’ї та коханні.
Читати також  Тигролови ПАСПОРТ ТВОРУ (АНАЛІЗ) - Іван Багряний

Моральний вибір справжнього щирого почуття — головний посил Островського в п’єсі.

Образна система п’єси

Зупинимося на головних персонажах:

  • Катерина — відкрита, розумна і добра натура.

Героїня, вихована в любові й ласці, потрапляє в чужий світ, де її принижують чоловік і свекруха. Однак вона зберігає безпосередність і колишню мрійливість: «. Чому люди не літають так, як птахи? Знаєш, мені іноді здається, що я птах. Коли стоїш на горі, так тебе й тягне летіти. «.

Дівчина щира у своїх почуттях: вона закохується в Бориса — племінника Дикого, але й у цих стосунках не знаходить щастя. Не життя, а видимість життя зберігає її новий коханий, з яким вона пов’язує мрії про волю і розділене кохання.

Вона стає жертвою рабської зради. Однак пристрасть до свободи й бажання бути щасливою викликає в ній протест. Катерина публічно зізнається у зраді чоловікові.

Свекруха Катерини — Марфа Гнатіївна — жінка жорстока і груба. Усі конфлікти в родині виникають через її авторитарний характер.

Кабаниха консервативна, живе підвалинами давно минулих днів, не розуміючи, що світ розвивається, а життя рухається вперед. У цьому контексті актуальний її монолог: «Что будет, как старики перемрут. «. Вона відстоює вже позбавлений життєвого коріння порядок речей. З усіма членами родини в неї складаються конфліктні стосунки.

  • Образ Тихона.

Безвольним і слабохарактерним представлений чоловік Катерини — Тихон. Він не робить жодних спроб, щоб захистити дружину від самодурства матері. Лише у фіналі п’єси визнає, що святенництво і самодурство розбивають будь-які доводи розуму, будь-які чисті почуття.

  • Образ Кулігіна — механіка, який мріє винайти вічний двигун.

Він багато читає, готовий робити життя міста кращим, проте серед калинівців не знаходить підтримки. Герой — носій нових поглядів і нових ідей, йому внутрішньо близький вчинок Катерини, яка переступила межі плоті заради свободи духу. Про це він із похмурим торжеством оголошує калинівським обивателям: «Ось вам ваша Катерина. Робіть із нею, що хочете! Тіло її тут, візьміть його; а душа тепер не ваша: вона тепер перед суддею, який милосердніший за вас!»

Читати також  Глобальні екологічні проблеми та шляхи їх вирішення

Епохальний моральний і моральний перелом відобразив Олександр Островський у п’єсі «Гроза». Короткий зміст допоможе вам розкрити глибокі соціальні та моральні проблеми твору класика.

Унікальна добірка новин від нашої редакції

Позначки:, , , , , , ,
close