Оголошення Вінниця

Вимерлі види тварин — це ті, які перестали існувати на планеті. Причини вимирання їх або природні (зміна клімату), або виникли внаслідок діяльності людини. Які страшні тварини вимерли? Страхітливими виглядають викопні представники тваринного світу парацератерій, титанобоа, мегалодон.

Парацератерій, або індрикотерій, — безрогий носоріг, один із найбільш вивчених викопних видів. Жив 34-23 млн років тому в Азії на території сучасного Казахстану в районі Аралу.

У доісторичні часи на планеті був теплий і вологий клімат, вона була густо вкрита рослинністю, завдяки чому тварини виростали до гігантських розмірів. Довжина парацератерія сягала 7,5 м, висота — 4,8 м, вага — 20-24 т (більша за сучасних слонів у 3 рази). Голова травоїдної тварини, на якій розташовувалася чіпка верхня губа (хобот), була завдовжки 1,3 м. У виду в природі практично не було ворогів.

Титанобоа

У Південній Америці близько 60 млн років тому жив зміїний монстр — титанобоа. Останки його виявили не так давно, у 2004 році, у вугільній шахті в Колумбії, на місці якої колись був тропічний ліс.

Титанобоа — найбільша і найважча змія з усіх відомих. Її довжина сягала 14 м, ширина — 80 см, вага — близько 1 т. Теплий клімат дозволив холоднокровній тварині вирости до величезних розмірів. Мешкала змія в каламутній воді тропічного лісу, харчувалася рибою і крокодилами.

Мегалодон

Лютий водний хижак, прабатько акул, жив від 20 до 5 млн років тому. Кістки мегалодона як у всіх акул хрящовидні, тому не могли зберегтися. Уявлення про розміри викопної тварини вчені отримали за знайденими зубами, що досягають 18 см. На двометровій щелепі в 5 рядів розташовувалися 276 зубів. Сила їхнього стиснення дорівнювала 11-18 т. Припускають, що зріст мегалодона становив 15-18 м, а важив він від 35 до 40 т.

Мегалодон — одна з найбільших риб усіх часів і найбільший водний хижак за всю історію планети. Харчувався він гігантськими морськими черепахами, китами. Цей надхижак очолював вершину свого харчового ланцюжка.

Шерстистий мамонт

Які є вимерлі тварини льодовикового періоду? Широко відомі тварини цього періоду — шерстистий мамонт і первісний бик (тур).

Шерстистий мамонт жив у період від 450 тис. років до 14 або 4 тис. років тому. Останки або фрагменти цих тварин виявляли в Північній Америці, в Сибіру. Мамонти досягали зросту 2,5-3,5 м і важили до 8 т. У них був масивний тулуб, високий горб і похила спина. Велику голову прикрашали сильно вигнуті бивні довжиною до 4 м.

До зими тварини вкривалися густою і довгою (до 80 см) шерстю. Для збереження тепла вони накопичували до 10 см підшкірного щільного жирового запасу.

Ці тварини існували в один період із первісними людьми. Передбачалося, що люди полювали на них. Але доктор історичних наук, професор Юрій Серіков вважає, що це було їм не під силу, полювання було дуже обмеженим. Вимерли ж ці гіганти від зміни клімату, коли на місцях їхніх пасовищ стали поширюватися ліси, в яких великим тваринам стало важко пастися.

Первісний бик (тур)

Тур вважається прабатьком сучасної великої рогатої худоби. Ці парнокопитні ссавці жили близько 2,5 млн років тому в лісостепах, у степах Східної півкулі. Із Центральної Азії вони розселилися в Європу, Північну Африку.

Тур — потужний звір із м’язистим тілом, зріст у холці сягав 1,8 м, вага — до 800 кг. Тур мав довгі гострі роги. Харчувався травою, пагонами, листям дерев і чагарників.

В Африці турів винищили в III тисячолітті до н. е. В Європі на турів стали активно полювати пізніше. До XVII століття ці тварини стали вимерлим видом.

Тарпан

Які тварини зникли через діяльність людини? Полювання та господарська діяльність людей згубили багато видів тварин, серед яких тарпан і квагга.

Тарпани — дикі коні двох видів — степові та лісові. Степові були поширені в Європі, Західному Сибіру, Західному Казахстані і зустрічалися до кінця XIX століття. Лісові види в Центральній Європі були винищені ще в Середні віки. М’ясо тарпанів вважалося делікатесом.

Це невисокі тварини зростом до 130 см. У них була товста горбоноса голова, густа хвиляста шерсть, що подовжувалася взимку, кучерява стояча грива. Тарпани жили табунами до 100 особин, були вкрай дикими, полохливими й обережними, приручалися важко.

Тарпан довго вважався предком домашнього коня, але дослідження палеогенетиків це не підтвердили. При цьому вони змішувалися з домашніми тваринами: жеребці тарпанів викрадали домашніх кобил.

Квагга

Квагга — степова зебра, яка була широко поширена на півдні Африки. Вид вимер до кінця XIX століття. Причиною зникнення стало неконтрольоване полювання на них і вилов для зоопарків. Вони легко приборкувалися, могли бути одомашнені.

Це тварини заввишки 1,2-1,3 м, довжина тіла — до 2,5 м, вага — 250-300 кг. У кваггів було унікальне забарвлення: спереду — як зебри, ззаду — як дикі коні. Грива у них була стояча з коричневими і білими смугами.

Західно-африканський чорний носоріг

Які тварини вимерли в 21 столітті? Організація Animals Around The Globe назвала тварин, які зникли на наших очах. Серед них західно-африканський чорний носоріг, китайський річковий дельфін, абінґдонська слонова черепаха.

Чорний носоріг ще у ХХ столітті був найчисленнішим видом на заході Африки. Але до 2001 року залишалося тільки 5 особин, а з 2006 року він більше не зустрічався. У 2013-му Міжнародний союз охорони природи (IUCN) офіційно визнав вид зниклим.

Планета втратила великих могутніх тварин. Вони були завдовжки до 3,5 м, заввишки до 1,6 м, важили кожен понад 2 т. Зазвичай у тварин було 2 роги, передній — до 40-60 см. У деяких їх могло бути 3 або навіть 5. Браконьєрське полювання згубило вид. Причиною стала нічим не підтверджена віра в чудодійну силу цих рогів.

Китайський річковий дельфін

Річковий дельфін масово водився в річці Янцзи ще в 1950-х, популяція почала скорочуватися в 1970-ті. На неї впливало промислове освоєння акваторії, судноплавство, будівництво ГЕС, рибна ловля.

Ці китоподібні тварини виростали до 2,5 м, важили 40-160 кг, вирізнялися довгим, загнутим догори носом. Останній прісноводний дельфін помер 2002 року. Міжнародний союз охорони природи ще офіційно не оголосив вид зниклим, хоча фактично його вже немає.

Абінгдонська слонова черепаха

Кілька століть тому на Галапагоських островах водилися сотні тисяч цих великих сухопутних черепах. У XIX столітті їх у безлічі бачили й описали дослідники.

У минулі два століття їх нещадно винищували заради м’яса для традиційного в Азії черепахового супу. У 1972 році було виявлено останнього представника виду, якого назвали Самотнім Джорджем. Ця унікальна рептилія померла 2012 року у віці близько 100 років. Тепер вид визнано офіційно зниклим.

Біорізноманіття — основа, що підтримує життя на Землі. Тому людство має докласти максимум зусиль, щоб запобігти зникненню видів у живій природі.